Щодо обґрунтованості підвищення тарифів на послуги пасажирських перевезень

0

Одним із соціально значущих ринків, на яких протягом останнього часу в усіх регіонах України відбувається значне підвищення тарифів, є ринок послуг з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Системою органів Антимонопольного комітету України у 2014 році проводилося дослідження з питань дотримання суб’єктами господарювання – автомобільними перевізниками законодавства про захист економічної конкуренції при зміні розміру тарифів на послуги з перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі та щодо наявності у діях відповідних органів місцевого самоврядування при виконанні покладених на них законодавством функцій щодо встановлення та контролю за тарифами на транспортні послуги ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За результатами проведеного дослідження територіальними відділеннями припинено близько 100 порушень законодавства про захист економічної конкуренції в усіх регіонах України.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на транспортні послуги.

Як передбачено пунктом 2.1 Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 17 листопада 2009 року № 1175, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2009 року за № 1146/17162 (надалі – Методика), розрахунок тарифів здійснюється відповідно до запланованих на рік (на підставі фактичних) обсягів транспортної роботи, характерних для даного виду перевезень перевізника в регіоні, та кількості перевезених пасажирів з використанням економічно обґрунтованих планових витрат, визначених з урахуванням вимог законодавства, на підставі галузевих норм, ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), прогнозного індексу цін виробників промислової продукції у плановому періоді. До розрахунку тарифу включається плановий прибуток, необхідний для розвитку Перевізника і сплати ним податкових зобов’язань.

Згідно з пунктом 2.3 Методики під час розрахунку тарифу загальний обсяг транспортної роботи та загальна кількість перевезених пасажирів, у тому числі з урахуванням пільгових категорій пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, обґрунтовуються перевізником на підставі фактичних показників роботи або встановлюються за результатами обстеження пасажиропотоків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (із змінами) затверджено Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (надалі – Правила), які визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях. Згідно з пунктом 3 Правил порядок організації перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом встановлює Мінінфраструктури.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 15.07.2013 № 480, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.07.2013 за № 1282/23814 (надалі – Порядок), організація обстеження та облаштування маршрутів, що плануються для відкриття, покладається на організаторів пасажирських перевезень автомобільним транспортом загального користування та передбачає, зокрема, вивчення попиту населення на перевезення шляхом опитування чи обстеження пасажиропотоків на існуючій транспортній мережі або на окремих маршрутах чи ділянках автобусних маршрутів загального користування.

Пунктом 2.3 Порядку визначено, що обстеження пасажиропотоків забезпечується відповідними організаторами пасажирських перевезень.

У той же час, у пункті 2.4 Порядку вказано, що: «Для вивчення попиту чи визначення рівня забезпечення потреб населення послугами пасажирського автомобільного транспорту, удосконалення маршрутної мережі, оптимізації структури рухомого складу, визначення і обґрунтування тарифів на перевезення використовуються табличний, обліковий та візуальний методи обстеження пасажиропотоків».

Отже, Порядком передбачено, що обстеження пасажиропотоків забезпечується відповідними організаторами пасажирських перевезень при відкритті нових автобусних маршрутів загального користування.

Проте, у Порядку відсутня чітка норма, яка б зобов’язувала органи місцевого самоврядування при встановленні (погодженні) тарифів на перевезення, зокрема, розгляді розрахунку складових тарифу, поданого перевізником для зміни його розміру, здійснювати з певною періодичністю обстеження пасажиропотоку на маршруті або вимагати від ініціатора зміни тарифу надання результатів такого обстеження.

За інформацією, наявною в Комітеті, при здійсненні власних розрахунків при зміні тарифу на перевезення перевізники нерідко занижують фактичний обсяг перевезення пасажирів. Цьому сприяє відсутність належного контролю за видачею водіями квитків. Тому, якщо організатор перевезень – орган місцевого самоврядування не буде здійснювати обстеження для визначення реального стану пасажиропотоків на автобусних маршрутах загального користування (або отримувати результати такого обстеження), визначити розмір економічно обґрунтованого тарифу на перевезення пасажирів буде неможливо. Саме маніпулювання перевізниками показником запланованого на рік обсягу перевезень пасажирів на маршруті при дотриманні Методики в цілому може призвести до формування завищеного тарифу на перевезення пасажирів.

Так, наприклад, у травні 2014 року до одного з виконавчих комітетів міської ради (надалі – Міськвиконком) звернулися перевізники щодо підвищення тарифів на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування (з відповідними розрахунками) з 2,00 грн до 3,00 грн.

З огляду на те, що при встановленні економічно обґрунтованих тарифів на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування визначальним є запланований обсяг перевезення пасажирів, обласне територіальне відділення Комітету рекомендувало Міськвиконкому перед прийняттям рішення про встановлення нового розміру тарифу на перевезення попередньо провести обстеження пасажиропотоків на цих маршрутах із залученням громадськості, що забезпечило б довіру мешканців міста до результатів цих обстежень. На виконання зазначених рекомендацій Міськвиконком, провівши обстеження пасажиропотоку на окремих маршрутах, встановив, що дані обсягів перевезення пасажирів у розрахунках нових тарифів, поданих перевізниками до Міськвиконкому на погодження, занижено майже удвічі, що могло призвести до встановлення (погодження) органом місцевого самоврядування необґрунтованого розміру тарифу на перевезення. Врахувавши зазначене, Міськвиконком не погодив підвищення тарифів на перевезення.

Враховуючи, що обсяг перевезення пасажирів є складовою розрахунку тарифу, сформованого перевізником, а об’єктивний розгляд зазначеної складової органом місцевого самоврядування неможливий без його перевірки, не проведення обов’язкового обстеження пасажиропотоку на маршруті при зміні тарифу на перевезення призводитиме до встановлення необґрунтованих тарифів.

Слід зазначити, що за наявною в органах Комітету інформацією, органи місцевого самоврядування в областях не здійснюють обстеження пасажиропотоків або не володіють реальною інформацією щодо пасажиропотоків при розгляді розрахунку складових тарифу, поданого перевізником з метою його зміни.

Враховуючи викладене, Постійно діючою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України 31 березня 2015 року надано Міністерству інфраструктури України обов’язкові для розгляду рекомендації № 1-рк/пак забезпечити внесення змін до відповідних нормативно-правових актів, які б передбачали механізм визначення достовірного обсягу перевезень пасажирів, шляхом проведення обов’язкового обстеження пасажиропотоку на маршруті з метою формування обґрунтованого розміру тарифу на послуги перевезення пасажирів автомобільним транспортом, зокрема у режимі маршрутного таксі.

Комітет наполягає, що ініціатор встановлення (зміни) тарифів повинен надавати детальне економічне обґрунтування, в якому, зокрема, повинна бути обґрунтована і документальна підтверджена кожна величина витрат та доцільність їх включення до складової тарифу.

Поділитися.