Історичний формуляр Миколаївського РС ГУ ДСНС України у Львівській області

0

Пожежна охорона в Миколаєві була створена ще за часів Польщі на західноукраїнських землях. Однак до1947 року машин в пожежній охороні міста не було. Були лише коні, закріплені в радянський час за колгоспом. А в приміщенні частини стояла бочка з водою і ручний насос. В штаті тоді нараховувалось лише 3 особи. Вони виїжджали на гасіння пожеж у будинках, та якщо, приміром, загорялися скирти на території колгоспу. Заробітну плату пожежникам виплачувала міська рада. Наприкінці 1947-го в розпорядження Миколаївської частини надійшла перша пожежна машина – ГАЗ-НА, «полуторка» з бочкою для води, проте без насоса. А через кілька років – автомашини ПМГ-6 і ПМГ-3. 18 червня 1958-го в бойовому розрахунку з’явилася мотопомпа М-600. Того ж року в штат було введено посаду інструктора з пожежної профілактики, а в наступному – посаду заступника начальника МПК.

11 жовтня 1959 року частина одержала новий автомобіль ПМГ-19 на шасі ГАЗ-63. Наказом УВС Львівського облвиконкому №104 від 26 квітня 1961 року в Миколаївській пожежній команді було створено 4 караули по 3 чоловіки в кожному та запроваджене чотиризмінне чергування.

 Колектив підрозділу 1960 рік

Колектив підрозділу 1960 рік

 Колектив підрозділу 1963 рік

Колектив підрозділу 1963 рік

10 серпня 1962 року на посаду начальника МПК призначено капітана С.І. Токаренка. 16 лютого 1965 року наказом ВПО УООП Львівського облвиконкому №143 Миколаївську пожежну команду перейменовано в ППЧ третього розряду. А в 1968-му – у ППЧ-26 з охорони міста Миколаєва.

Силами особового складу частини та інспекторського складу проводилась реконструкція пожежного депо. В службових кабінетах було встановлено паркетну підлогу, пічне опалення замінено на водяне, змонтовано котел АОГВ, замінено шиферне покриття даху та ворота в гаражі, збудовано склад пального.

У 1981 році пожежна частина отримала автоцистерну АЦ-40(131)137 на базі ЗІЛ-131, у 1987-му – автоцистерну АЦ-40(131)137.

З часом, у зв’язку з розбудовою центру міста, постало питання про перенесення пожежної частини та спорудження нового приміщення. Відтак у 1993 році розпочалося будівництво нового пожежного депо на 4 виїзди на вулиці Дроговизькій, 11. Фінансувалося будівництво районною адміністрацією з місцевого бюджету. Активну участь взяв у ньому також особовий та інспекторський склад. Так, приміром, начальник караулу Б.М. Яців особисто працював на покрівельних роботах з самого їх початку і аж до закінчення. А для належного забезпечення будівельними матеріалами багато зробили закріплений за районом і будівництвом представник УПО Б.М. Форись, начальник ППЧ-26 Б.Й. Матківський, начальник УПО УВС Львівської області Б.П. Криштальський.

1 лютого 1995 року особовий склад Миколаївської пожежної частини перебрався у новозбудоване депо, в якому було створено всі умови для нормальної роботи і відпочинку. А 5 березня цього року нове приміщення було освячене отцем Андрієм з храму Святого Миколая. В урочистостях з цього приводу взяли участь керівники Миколаївського району, представники обласного управління пожежної охорони та будівельних організацій, причетних до будівництва, а також ветерани пожежної охорони району.

У квітні 1997 року ППЧ-26 Миколаєва перейменовано на СДПЧ-27. На озброєнні підрозділу на той час були АЦ-40(130) 63Б, АЦ-40(131)137, УАЗ-469. Чергування в караулі несли 5 осіб.

 

Колектив підрозділу 2012 рік

Колектив підрозділу 2012 рік

У червні 2013 року, у зв’язку з реорганізацією, СДПЧ-27 Миколаївського районного відділу ГУ МНС України у Львівській області перейменували на ДПРЧ-19 ГТУ МНС України у Львівській області. На теперішній час офіційна назва Державна пожежно-рятувальна частина №19 Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області.

Стрімкий розвиток технологічних процесів, постійний ріст техногенного навантаження внаслідок антропогенної діяльності, ставить перед рятувальною службою високі вимоги та завдання. Рятувальна служба визначає перед собою високі цілі щодо розвитку нелегкої та вкрай потрібної сучасному суспільству професії рятувальника.

З початку створення підрозділу змінилося багато начальників, мінялася штатна чисельність особового складу, удосконалювалася техніка, озброєння, устаткування, але найважливішим у цій нелегкій справ завжди було, є і буде – боротьба людини з вогнем з метою рятування життя громадян, матеріальних цінностей, ліквідація аварій і наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та надання допомоги населенню при їх виникненні.

«Рятувальник – це не професія, а спосіб життя»

Поділитися.